В історії України ще не було людини, що зробила б такий велетенський вплив на уми і серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотні полків, дивізій, цілі армії, підняло до збройної боротьби мільйони українців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу та мистецтво, а головне світоглядні ідеї загальнолюдських братерства та любові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти.
Вшанували великого сина української землі і ми, педпрацівники та здобувачі освіти ДПТНЗ «МПАЛ імені Михайла Данканича».
Викладачка української мови та літератури Дудаш Марія Василівна провела усний журнал «Тарас Шевченко живе і промовляє…», лейтмотивом якого була думка , що Шевченко для України і в Україні житиме вічно. Тарас Григорович сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно у вільній державі, підсвідомо і свідомо через уста кожного із мучеників нації незалежно від віку промовляє до кривдників:
…не втечете
І не сховаєтеся; всюди
Вас найде правда-мста; а люде
Підстережуть вас на тоте ж,
Уловлять і судить не будуть,
В кайдани туго окують,
В село на зрище приведуть…
("Осія. Глава XIV").
Безневинне Шевченкове страждання – це символ довгих років розп'яття, винищення українського народу. Мучеництво Кобзаря зробило його особистістю просвітленою і наскрізь просякнутою страшними передчуттями невідворотності найжахливіших сценаріїв у долі України на багато століть. Проте митець беззастережно вірив в торжество правди і справедливості:
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.
("О люди! Люди небораки!").
Марія Василівна зазначила, що велич Шевченка полягає в тому, що він зумів повернути нам свою національну гідність і необхідність боротися за відновлення незалежної України. Його безмежна любов до українців і України проявлялася в тому, що він навчав і переконував нас про можливість щасливого життя тільки в своїй незалежній державі, адже:
В своїй хаті — своя й правда, і сила, і воля.
Цікавим і пізнавальним для всіх присутніх був перегляд презентації « Невідомий відомий Шевченко. Погляд із XXI століття».
Потім здобувачі освіти мали нагоду декламувати поезії та уривки з творів Тараса Шевченка, які торкаються їхніх сердець, знаходять відгук у їхніх душах («І мертвим, і живим, і ненародженим», «Сон», «Кавказ», «Не так тії вороги…»).
Пам’ятаймо, що у посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим» Шевченко дає нам абсолютний рецепт успіху:
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Ми сьогодні обійнялися, Тарасе. Об’єдналися так, як ніколи досі. Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках, хтось веде інформаційну війну, хтось дбає про переміщених осіб , хтось переказує гроші та закуповує необхідне, хтось дбає про своїх близьких і вже будує план відновлення. Усі важливі! І надалі тримаймося таких загальнонаціональних обіймів, аби разом побачити нашу перемогу й відновити державу. Усе буде Україна!
Всі присутні колеги та члени адміністрації відмітили належну організацію та проведення заходу, а також відзначили креативність молодої викладачки у викладі матеріалу, вмінні спонукати молоде покоління до творчої праці.
