20 травня 2022 року Петрові Скунцю виповнилося б 80.

…Та я живу. Бо тільки догорю,

бо тільки зблідну, знидію, загину, –

збідніє людство на одну людину,

осліпне всесвіт на одну зорю...

П.Скунць

Сьогодні в ДПТНЗ «МПАЛ ім. Михайла Данканича» відзначили ювілей Петра Скунця. Аби вшанувати пам’ять нашого земляка, поета, журналіста, редактора, перекладача, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, викладачка української мови і літератури Дудаш Марія Василівна провела онлайн-конференцію «Поет на границі епох». Власне, Петру Скунцю належить поважне місце серед письменників Закарпаття XX століття. Він постав провідним поетом регіону й України як митець-шістдесятник. Протягом доби «двох хрестів» творчість Петра Скунця стала символом і мужності, й чесної громадянської позиції, і відвертості, і аналітичного сприйняття подій, і раціонального мислення. У час тоталітаризму чимало люду звіряли свої думки не з «лінією партії», а саме з поезією Петра Скунця, пізнаючи границі епох, процеси розп'яття та сейсмічнозонне життя... У своїй розповіді викладачка зазначила,що значна частина поезій нашого літератора публіцистичного спрямування. Прагнення перебувати «на вістрі» подій, і бажання висловитися формує в радянський час нову якість поезії Петра Скунця – підтекст, який часто базується на використанні символу. І, власне, обидві його поеми «На границі епох» та «Розп’яття» (за яку зазнав гонінь), а частково й книги «Розрив-трава», «Сейсмічна зона» побудовані на прихованому внутрішньому змісті висловлювання, який радянський читач вишукував і сприймав у період дихання «дозованим повітрям» . А митець відбувся як совість народу, як знак непоборності його прагнень до справедливості, і навіть (як писав колись про Тараса) «народним гнівом став».

Ім'я П.Скунця, як прибічника національного державотворення, люди узяли на щит в перші роки перебудови, і митець, підкоряючись, живив уми тисяч не лише поезіями, а й політичними, публіцистичними статтями.

Будучи письменником-шістдесятником, П. Скунць ввібрав у свій художній світ настрої і мотиви, що співзвучні творчості В.Симоненка, І. Драча, М.Вінграновського, Д.Павличка... Уся ж поетика, образна система, проблематика творчості митця глибоко спираються на фольклор і здобутки передусім української літератури, що йдуть від Т.Шевченка, І .Франка, Лесі Українки, В. Гренджі-Донського... Дві домінанти, що живлять творчість П.Скунця від першої поетичної збірки й до останнього доробку, - Закарпаття: історія, літературні надбання та постать Тараса Шевченка, що стала провідником митця у повнокровному осмисленні всієї України, а також бачиться прив'язаність П.Скунця до народнопоетичної творчості, І влучно зауважив О. Мишанич, що на українському Парнасі поет найкраще представляє самобутність Закарпаття.

Крізь призму світобачення П.Скунця ми знайомимося з нашими славетними краянами, котрим так не часто засвідчуємо свою шану і любов. Сторінками книги «Один» мандрують, сміються, печаляться, оповідають про минуле, звертаються до грядущого словами поета Олександр Духнович, Августин Волошин, Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Олександр Маркуш, Василь Гренджа-Донський, Михайло Томчаній, Юрій Станинець, Юлій Боршош-Кум'ятський, Іван Чендей...

Творчістю Петра Скунця приймаємо у серця нашу історію, мрії, здобутки. І ще сильніше відчуваємо втрати... Відтак маємо змогу пильніше стежити за шляхом, по якому мандруємо життям,та ще раз обміркувати Мету. А поруч нас крокує митець, наснажуючи і обнадіюючи своїми творами:

«Життя людини не перейде в тлінь. Ще Богосин нас визволить від Звіра. І прийде Він. І буде так... Амінь.»